Посилання на віртуальний кабінет практичного психолога


Як зберегти психологічну стійкість дитини
під час пандемії

Зберігайте спокій. Зазвичай діти копіюють стан і поведінку дорослих. Тож стежте за собою і своїм емоційним станом та зважайте на те, як ваші реакції можуть вплинути на дитину.

Будьте чесними з дитиною. Не бійтеся говорити про пандемію й не забороняйте дитині обговорювати цю тему. Інакше дитина може пе­рекрутити чи спотворити інформацію, яку почує на вулиці, по телевізору чи з інших джерел. Це лише посилить у дитини страх і переживання. Тож розповідайте дитині про все, що її цікавить, і чесно відповідайте на всі її запитання. При цьому враховуйте вік і пізнавальні можливості дитини, говоріть простими словами. Якщо не знаєте, що відповісти, пошукайте інформацію в надійних інтернет-джерелах і зрозуміло поясніть її дитині.

Дотримуйтеся розпорядку дня дитини. Наявність звичних ритуалів дасть дитині почуття безпеки, знизить тривожність. Можете візуалізу- вати розпорядок дня за допомогою малюнків, фотографій, кольорових наліпок чи стікерів.

Запевніть дитину в тому, що ви завжди допоможете. Дитина має знати, що в будь-якій ситуації вона не залишиться наодинці з проблемою й своїми переживаннями. Дитині потрібні відчуття безпеки та спокою.

 

Подавайте гідний приклад для наслідування. Якщо ви свідомо ста­витиметеся до нових правил і обмежень, дбатимете про своє здоров’я, то дитина легше адаптується до них і дотримуватиметься їх.


Сумувати ніколи, або Як урізноманітнити дозвілля
дитини під час карантину

Поради батькам

Грайте в настільні ігри. Карантин - чудова нагода дістати з антресолей настільні ігри, на які раніше не вистачало часу. Якщо у вас вдома немає настільних ігор, ви можете придбати їх у магазині, виготовити за шаблонами з інтернету або навіть вигадати власні. Оберіть ігри, які вам до вподоби, й весело проводьте вечори із сім’єю.

Прибирайте. Коли вся родина вдома, у будинку чи квартирі швидко з’являється безлад. Організуйте генеральне прибирання й залучіть до нього дитину. Давайте їй посильні завдання та не ставтеся до їх виконання прискіпливо.

Танцюйте. Якщо дитина полюбляє танцювати - влаштуйте вечірку. Для цього знайдіть в інтернеті підбірку веселої і ритмічної музики або ж сформуйте власний плейлист. Щоб створити святкову атмосферу, прикрасьте кімнату паперовими чи електричними гірляндами, повітряними кульками, мішурою тощо, одягніть яскраві костюми та/або аксесуари.

Куховарте разом. Виберіть в інтернеті нескладний рецепт, підготуйте всі інгредієнти й починайте готувати. Дитина залюбки виконуватиме ваші доручення - перемішуватиме, ліпитиме, викладатиме на тарілку, а по завершенні - із апетитом куштуватиме готову страву.

Читайте на ніч. Якщо ви не читали дитині перед сном казки, тепер маєте нагоду запровадити цю традицію. Придбайте, візьміть у бібліотеці або завантажте в інтернеті дитячі книжки з ілюстраціями й щовечора читайте дитині. При цьому давайте їй змогу самостійно обирати казки, які вона хоче послухати.

Проводьте сімейні кіносеанси. Раз або двічі на тиждень влаштовуйте кіновечори. Вибирайте ті фільми та/або мільтфільми, які будуть цікаві всім членам родини. Приготуйте улюблені смаколики - цукерки, печиво, попкорн, фрукти, й насолоджуйтесь переглядом.

Займайтеся творчістю. Запропонуйте дитині виготовити якийсь творчий виріб із природних чи залишкових матеріалів. У пригоді стане все, що є вдома, приміром макарони, крупи, обрізки тканини, ґудзики тощо. Якщо дитині більше подобається малювати, запропонуйте їй якусь цікаву техніку й творіть разом.

Експериментуйте. Проведіть із дитиною нескладні досліди з водою чи папером або посадіть і виростіть рослину. Оберіть таку, яка не потребує спеціального догляду. Дитина з радістю піклуватиметься про неї та спостерігатиме, як вона росте.

Рухайтеся. Якщо дитині треба вивільнити зайву енергію, проводьте рухливі ігри. Існує безліч рухливих ігор, які можна організувати в приміщенні. Оберіть ті, які вам до вподоби, й грайте залюбки!

 

Зважайте на бажання дитини. Не забувайте грати в ті ігри, які пропонує дитина. Прислухайтеся до її бажань та організовуйте дозвілля так, щоб цікаво й весело було всім.


Карантин і зарахування дітей до 1‑го класу в 2021 році:

що треба пояснити батькам

Відповіді батькам на три найпоширеніші запитання:

üякою нормативною це регламентуватиметься,

üу які терміни слід подати документи

üта як це зробити під час карантину

Які нормативні акти визначають правила

Рівний доступ до здобуття повної загальної середньої освіти забезпечують шляхом зарахування до початкової школи та гімназії без проведення конкурсу, крім випадків, визначених законодавством (ст. 9 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16.01.2020 № 463-IX). Відповідні правила зарахування та випадки проведення конкурсів визначені у Порядку зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти (наказ МОН від 16.04.2018 № 367; далі — Порядок зарахування).

Проводити конкурси чи будь-які інші заходи для перевірки знань, умінь, навичок чи компетентностей дитини заборонено. Виняток становлять лише заклади спеціалізованої освіти та приватні заклади освіти.

 

Коли можна подати документи для зарахування

Дату початку прийому документів для зарахування визначають органи місцевого самоврядування та місцеві органи виконавчої влади, але термін прийому заяв не може бути меншим одного місяця.

Фактично мінімально можливий термін, у який слід подати необхідні документи, має бути встановлений з 30 квітня по 31 травня. Водночас через можливе збільшення тривалості освітнього процесу ці терміни можуть змінити. Звертаємо увагу на те, що з дня оголошення карантину зупиняється перебіг строків звернення за отриманням адміністративних та інших послуг (пп. 3 п. 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (СОVID-19)» від 17.03.2020  530-ІХ; далі — Закон). Тож якщо продовжать режим надзвичайної ситуації, перебіг місячного строку для прийому заяв та інші відповідні строки, визначені Порядком зарахування, також будуть продовжені з урахуванням часу, що минув до завершення карантину.

 

Як подати документи

На період карантину може змінюватися режим роботи, зокрема щодо прийому та обслуговування фізичних та юридичних осіб (пп. 2 п. 2 розділу II «Прикінцевих положень» Закону). Тому МОН рекомендує закладам освіти організувати прийом документів, необхідних для зарахування, після припинення карантину.

У закладах загальної середньої освіти можуть гнучко організувати режим прийому документів та їх копій, зокрема дозволити подавати їх електронною поштою сканованими без електронного цифрового підпису.

 

Інформацію щодо строків прийому документів та способів їх подання мають оприлюднити впродовж двох робочих днів з дня їх прийняття на сайті закладу загальної середньої освіти та/або сайті його засновника. Тож періодично заходьте на них, аби перевірити, чи немає якихось оновлень. Тоді ви буде в курсі важливих змін і зможете вчасно подати документи.



4 Золотих правила, аби вижити під час карантину з дітьми

 

Пам’ятайте, карантин - не привід для соціальної ізоляції. Адже сучасні технології дають змогу спілкуватися на відстані - у скайпі чи інших відеомесенджерах. Обладнайте простір для спілкування з близькими в інтернеті - знайдіть зручне місце для ноутбука, планшета чи смартфона, розташуйтеся так, щоб усі, хто бажає спілкуватися, влізли в кадр. Тепер можете влаштувати онлайн-чаювання з друзями, із якими ви побачитеся офлайн після карантину.

Обладнайте місце для пустощів. Діти, які вимушені сидіти в чотирьох стінах, можуть легко звести батьків із розуму. Здебільшого через те, що дітям складно витримати вимушену фізичну пасивність. Емоції, переживання, страхи дітей потребують прямого виходу, через фізичну актив­ність. Відведіть для дітей спеціальне місце, де вони зможуть щодня хоча б трішки побешкетувати - пострибати, поверещати, потупотіти ногами. Бажано, щоб дратівливі родичі, які не витримують галасу й шуму, могли сховатися подалі від цього місця. Організуйте для дітей активні ігри - піжмурки, квач, «Море хвилюється» тощо. Робіть разом ранкову зарядку.

 

Уникайте гіподинамії. На відміну від дітей, дорослі не відчувають потреби у фізичній активності. Однак це означає, що потрібно постійно сидіти на місці. Гіподинамія, тобто малорухливий спосіб життя, спричиняє порушення сну, травлення і гіпоксію мозку та організму загалом. Принаймні пів години на день приділяйте фізичним вправам. Нині в інтернеті можна знайти онлайн-уроки спортивних занять на будь-який смак: від йоги і аеробіки до танців та дзюдо. Не забувайте перед вправами провітрювати приміщення. Якщо діти долучаються до ваших занять - це добре. Адже що більше енергій вони витратять, то легше буде дорослим.

Будьте турботливішими до найближчого оточення, а передусім до себе. Подбайте про своє самопочуття - ніжтеся у ванні, висипайтеся, займайтеся тим, що вам до вподоби, балуйте себе приємними дрібницями. Якщо обираєте: заборонити щось дитині або дозволити - ліпше дозвольте. Не встрявайте у дрібні сварки. Слухайте тиху релаксивну музику, дивіться добрі, оптимістичні фільми. У спокійних і впевнених батьків - спокійні та впевнені діти.

 

 



Психологічне здоровя: основні риси та показники здорової особистості

      У матеріалах Всесвітньої федерації психічного здоров'я термін «психічне здоров'я» (а точніше психічне нездоров'я) не зводиться до психічних розладів, які є предметом психіатрії.

     Ось деякі положення щодо психічного здоров'я:

      «Психічне здоров'я — це набагато більше, ніж просто відсутність психічних захворювань.

       Психічне здоров'я - це те, що ми всі бажаємо мати, причому незалежно від того, чи знаємо ми, що це таке, чи ні. Коли ми говоримо про щастя, духовний спокій, радість або задоволеність, ми говоримо про психічне здоров'я».

      Поняття психічне здоров'я охоплює шляхи гармонізації людини, її бажання, амбіції, здібності, ідеали, почуття і свідомість. Багато ступенів психічного здоров'я, яке можна визначити на підставі таких показників:

      як Ви ставитеся до себе;

      як Ви ставитеся до інших;

      як Ви справляєтеся з потребами життя».

1. Конкретизація цих положень:

                Психічно здорові люди добре ставляться до себе.

                До себе, як і до інших, вони ставляться толерантно, спокійно.

                Вони не зменшують і не перебільшують свої здібності.

                Вони можуть бачити, усвідомлювати свої недоліки.

                Вони поважають себе.

                Вони вважають, що можуть правильно поводитися у більшості ситуацій, що виникають.

2. Вони почуваються добре поруч з іншими:

               Вони враховують інтереси інших людей.

               Вони люблять людей і довіряють їм.

               Вони не принижують інших і не дозволяють їм робити цього.

               Вони вважають себе частиною групи.

               У них є почуття відповідальності за інших людей.

3. Вони відповідають життєвим потребам:

           Якщо виникає проблема, вони намагаються її вирішити.

           Вони не бояться взяти на себе відповідальність.

           Вони намічають реальні цілі.

           Вони можуть самостійно приймати рішення.

           Їм подобається докладати зусилля до того, чим вони займаються.

 

Основні риси, психічно здорової особистості.

      Вона вільно ставить перед собою цілі й вірить у свої можливості досягнення життєвих планів.

      Такі цілі, як правило, реальні, оскільки людина здатна об'єктивно оцінити свої можливості й здібності.

      Діяльність людини не детермінується лише зовнішніми силами: людина бере на себе відповідальність за свої вчинки.

      Таким особистостям властиві творчі здібності у певній галузі.

      Їм властиві повага до себе та інших, демократичність у взаєминах з іншими, відмова від лицемірства і маніпулю­вання як засобу впливу.

 

      Психічне здоров'я особистості досить тісно пов'язане не лише з фізичним здоров'ям, яке є основою особистісного здоров'я, а й з моральним (духовним) та соціальним здоров'ям. Від врівноваженості, психологічної стійкості та самодостатності особистості залежать її взаємини з навколишнім світом, ступінь оволодіння духовними цінностями, побудова взаємин на основі моральних норм, адаптація до змін соціального середовища. Здорова дитина завжди життєрадісна, активна, комунікативна, має оптимальний рівень розумового розвитку. Стан психічного здоров'я дитини характеризується показниками нервово-емоційного розвитку та характером перебігу пізнавальної активності. Саме від емоційного стану залежить і пізнавальна активність дитини, і характер її спілкування з однолітками та дорослими, і поведінка. Причому, чим менша дитина, тим відчутніша ця залежність. Психічне здоров'я на всіх етапах онтогенезу забезпечує повноцінний розвиток особистості (інтелектуальний, емоційно-вольовий, комунікативний, духовно-моральний); сприяє становленню особистісного «Я» та ефективній самореалізації особистісних можливостей.

      Психічно здоровій особистості притаманні гармонія, психічна врівноваженість, духовна спрямованість, орієнтація на саморозвиток і вдосконалення, збагачення особистісних властивостей.

 

Серед основних показників психічного здоров'я можна

виокремити такі:

       в емоційній сфері — позитивно-емоційний стан, подолання негативних емоцій, у тому числі й руйнівних (страх, гнів, заздрощі, жадібність), емоційна стабільність (самовладання), вільне виявлення емоцій, їх адекватність, оптимальне самопочуття;

      в інтелектуальній сфері — здатність концентрувати увагу, утримувати інформацію в пам'яті, вміння логічно мислити, виявляти творчість, активність у пізнавальній діяльності;

у мотиваційно-особистісній сфері — адекватний рівень домагань, адекватна самооцінка, особистісна автономія, самоповага, самоконтроль, сформованість вольової сфери, цілеспрямованість, активність, позитивна мотивація життєдіяльності, поведінки та взаємин, адекватне сприйняття навколишнього світу та самого себе.

       За твердженням Г. С. Никифорова, існують і певні

ознаки психічного нездоров'я, серед яких найбільш вірогідними є такі:

     відсутність уміння логічно мислити,

     категоричність (стереотипність) мислення;

     емоційна неврівноваженість,

     афективна «тупість»,

     злість,

     ворожість,

     підвищена тривожність тощо.

 

Серед особистісних властивостей можна виділити:

     неадекватність самооцінки (нереально висока або низька),

    зневіра у власних можливостях,

    уникнення відповідальності за себе,

    втрата самоконтролю або наявність гіперсамоконтролю,

    послаблення волі.

     У цілому для нездорової особистості стають характерними втрата інтересу, любові до ближніх, відсутність мотивації життєдіяльності, пасивна життєва позиція.

 

 


ЕМОЦІЙНИЙ КОМФОРТ

    1. Створюйте в сім΄ї комфортне середовище для дитини. Любіть її. Не забувайте про тілесний контакт із нею. Знаходьте радість у спілкуванні з нею.
     2. Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Підкреслюйте її сильні властивості.
     3. Адекватно реагуйте на негативні емоційні вияви дитини.
     4. Задовольняйте природну потребу дитини в емоційній безпеці.
     5. Вчіть дитину дотримуватись порядку, пояснюючи його важливість для збереження позитивних емоцій.
     6. Запобігайте виникненню депресивних станів.
     7. Формуйте в дітей відчуття власної досконалості (усвідомлення образу „я”, самооцінка, рівень домагань, особистісні очікування), потребу в постійному самовдосконаленні.

     8. Наповніть свою душу й серце любов΄ю до всіх і до всього. Передавайте це дітям. Більше всміхайтеся. Це запорука здорової сім΄ї, особистого здоров΄я – вашого й ваших дітей.

     9. Не робіть за дитину те, що вона у змозі зробити сама. Вона може і надалі використовувати вас як прислугу.
     10.Не читайте дитині нотацій і не кричіть на неї, інакше вона буде змушена захищатися, прикидатися глухою.
     11. Змиріться з тим, що дитина любить експериментувати. Так вона пізнає світ.
     12. Дитина вчиться на власному досвіді, тому не слід оберігати її від наслідків власних помилок.
     13. Заохочуйте допитливість дитини. Якщо ви спробуєте спекатися її, коли вона ставить відверті запитання, дитина шукатиме відповіді на стороні.
     14. Коли дитина з вами розмовляє, слухайте її уважно, із розумінням, не перебиваючи і не відвертаючись. Не дайте їй запідозрити, що вас мало цікавить те, що вона говорить.
     15. Не ставте занадто багато запитань і не встановлюйте безліч правил для дитини: вона не звертатиме на вас уваги.
     16. Нехай дитина дає волю своїм фантазіям. Жива уява – дарунок, властивий дитинству. Ніколи не придушуйте його!
     17. Поява дитини в родині може викликати кризу в житті старшої дитини. Ставтеся до дітей однаково. Старша дитина повинна знати, що ви любите її ні трохи не менше, ніж інших дітей.
     18. Гарний спосіб припинити сварку між дітьми – перемінити обстановку, відволікти їх.
      19. Не порівнюйте дитину з іншими дітьми, любіть її такою, якою вона є. Якщо ви хочете розвинути в дитини певні якості, ставтеся до неї так, ніби вони вже є.
    20. Кращий спосіб виховати відповідальність і впевненість у собі – надати дитині можливість самостійно приймати рішення.
     21. Не поправляйте дитину в присутності сторонніх. Якщо ви скажете їй усе спокійно, віч-на-віч, вона зверне набагато більше уваги на ваше зауваження.

     22. У стосунках із дитиною не покладайтеся на силу. Це озлобить її і привчить до того, що зважати слід лише на силу.
     23. Знайдіть будь-яку галузь реальних успіхів, підкреслено виділяйте таку діяльність, у якій дитина успішна, може самореалізуватися, самостверджуватися, переживати успіх і пов΄язані з ним позитивні емоції, знайти втрачену віру в себе.
      24. Проаналізуйте разом із дитиною (у вільній ненав΄язливій формі) можливі варіанти подолання тих, чи інших складних ситуацій повсякденного життя, які часто зустрічаються або можуть зустрітися дитині.
      25. Виховуючи дитину, не забувайте про її темперамент та особливості психічних проявів у зв΄язку з цим.

 


Симптоми кризи 3-річного віку

Криза 3-річного віку характерізується наявністю певних симптомів.

Психологи визначили декілька основних ознак, що сигналізують про наявність у дитини саме кризи трирічного віку.

·        
Упертість.

У кризовий період - це одна з найяскравіших рис характеру. Дитина упирається з приводу та просто так. Головним його прагненням в цей період є досягнення необхідного, а не бажаного. Якщо мама покликала дитину їсти, вона буде твердити: "Не піду", навіть якщо їй хочеться їсти.

Батьки, прагнучи виховати слухняну дитину, наказують її, тиснуть на малюка. Така поведінка - далеко не кращий вихід з цієї ситуації. Дитина, намагаючись реабілітувати себе, буде провокувати ще більше таких ситуацій, намагаючись показати своє "Я".

·         Негативізм.

Проявляється у прагненні малюка зробити все навпаки, навіть всупереч своїм бажанням. Іноді непослух дитини батьки сприймають як негативізм. Коли дитина не слухається батьків, вона діє так, як їй хочеться, задовольняючи своє бажання. При негативізмі вона йде наперекір навіть собі. Негативізм зазвичай з'являється лише з батьками та близькими людьми, чужих сторонніх людей дитина слухається, поводиться спокійно і поступливо.

Іноді негативізм дитини виглядає смішно: вона настільки сильно висловлює свою незгоду, що, показуючи на собаку, каже: "не собака", або ще щось подібне в цьому дусі.

·         Норовистість.

Дитина починає висловлювати всілякі протести не тільки проти своїх бажань і волі батьків, але й проти звичайних дії, і проти існуючого укладу. Протестує вона проти прийнятих правил, не погоджується виконувати чистити зуби, митися).

·         Свавілля.

Це прагнення виконувати самостійно всі дії та операції, незважаючи на те, що у дитини не вистачить умінь або сил їх виконати.

·         Знецінення.

Це характеризується тим, що дитина, ще вчора висловлювала прихильність і любов до батьків, близьких людей, а сьогодні починає обзивати їх різними нехорошими і лайливими словами. Улюблені іграшки їй теж перестають подобатися, вона їх починає обзивати, а іноді кидати, розбивати, рвати.

У період кризи поведінка малюка непередбачувана, імпульсивна і направлена в основному негативно. Дитина - це маленький руйнівник, який всіляко намагається керувати батьками, відстояти свою точку зору, він хоче, щоб його бажання виконували. З дитиною досить часто трапляються істерики і різкі зміни настрою.

 

Криза 3 років: про що треба знати батькам

 

     1. Звертаючись до дитини, формулюйте свої прохання не у вигляді твердження ("Іди їсти"), а у вигляді питання ("Ти їсти будеш?", "Ти їсти будеш зараз чи пізніше?", "Ти будеш їсти рисову кашку або гречану?" в залежності від відповіді, яку ви очікуєте почути).

     2. Поводьтеся з малюком, як з рівним. Запитуйте дозволу взяти його іграшку, обов'язково говоріть "Дякую", якщо малюк надав вам послугу. Так ви не лише уникнете негативізму і впертості з його боку, а й подасте малюкові хороший приклад для наслідування.

      3. Направляйте енергію дитини в мирне русло, тобто пропонуйте заміну небажаним вчинків малюка (так робити не можна, а так можна), використовуйте гру для згладжування кризових моментів.

      4. Поступайтеся дитині в "дрібницях", максимально розширте її права, дозвольте їй робити помилки, не втручайтеся в дитячі справи, якщо малюк про це не просить. Але в тому, що стосується його здоров'я і безпеки, а також здоров'я та безпеки інших людей - будьте непохитні - НІ, без жодних винятків!

      5. Якщо малюк став чинити опір вашій пропозиції з почуття негативізму, просто зачекайте кілька хвилин. Йому потрібно трохи, щоб самому прийняти рішення.

      6. Якщо у дитини, не дивлячись на ваші зусилля, почалася істерика, спокійно перечекайте її, і тільки потім поясніть, як "правильно" поводитися і чому. Але не чекайте, що малюк зрозуміє вас так, як вам би хотілося, навіть якщо вам здається, що ви все дуже докладно розжували.

 


Памятка батькам

щодо забезпечення позитивного емоційного настрою дитини вдома



АДАПТАЦІЯ ДИТИНИ ДО ДИТЯЧОГО САДОЧКА.

ПРАВИЛА ДЛЯ БАТЬКІВ.


 Розвиток творчості дитини

  • Знайомте дітей з усіма видами мистецтва.
  • Відвідуйте з ними театри, концерти, виставки , циркові вистави, музеї тощо.
  • Читайте дітям авторські та народні казки, дитячу літературу.
  • Заохочуйте дітей до імпровізованої драматизації казок, пісень, віршів.
  • Пропонуйте дітям придумувати свої казки й відображати  у малюнках, грі, діях.
  • Виготовляйте разом з дітьми різні види лялькового театру (настільний, театр-рукавичка, тіньовий, пальчиковий тощо).
  • Дозволяйте дітям переглядати дитячі передачі, фільми, мультфільми.
  • Організовуйте домашні концерти, на яких діти будуть виконувати не тільки знайомі пісні та таночки, а й придумані.
  • Дозволяйте дітям фантазувати, виявляти творчість.
  • Розвивайте у своїх дітях творчі здібності шляхом відвідування музичних шкіл, театральних гуртків та студій

(Джерело: журнал Практичний психолог – Дитячий садок)